Як Бог може бути розп'ятий задля порятунку людства?

Ідея первородного гріха переступила усі межі, зводячи брехню і несправедливість на Всемогутнього Бога. Вона кинула зухвалий виклик і навіть насмілилась поставити під сумнів божественну природу Господа, адже жоден з вимислів не наважувався на подібне. Насправді, ця ідея віддаляє тих, хто став її ініціатором, від поклоніння Богові, від Його прославляння і від можливості бути істинним віруючим.

Християнський світ стверджує, що коли Адам (мир йому) з'їв заборонений плід, то вчинив смертний гріх і розлютив Господа настільки, що Він наклав на нього і його нащадків вічне покарання, яке триватиме до приходу Христа (мир йому). Таким чином, вся ідея розп'яття і жахлива смерть на хресті була вигадана для того, щоб звільнити наступні покоління від гріха праотця і їх власного прокляття, тягар якого вони продовжували нести. Далі християни заявляють, що усіх синів Адама (мир йому) Сатана утримував під своєю владою, у тому числі Ноя, Авраама, Мойсея, Давида, Соломона і Йосипа (мир їм усім).

Іслам, навпаки, заперечує настільки огидні припущення, адже Благородний Коран шанує всіх великих пророків Всемогутнього Бога:

«I Ми дарували йому Iсхака та Якуба, i Ми вказали їм прямий шлях. А ще ранiше Ми вказали прямий шлях Нуху, а з нащадкiв його — Давуду, Сулейману, Аюбу, Юсуфу, Мусi та Гаруну. Так Ми винагороджуємо тих, якi роблять добро! А також Закарiї, Ях’ї, Iсi та Iльясу — усi вони з праведникiв! А також Iсмаїпу, Альясу, Юнусу та Луту — усiх їх Ми вивищили над свiтами»

(Коран, 6: 84-86)

Добре відомо, що батько Авраама був не тільки невіруючим, але і затятим багатобожником, який зневажив Господа, але Бог не покарав Авраама за смертний гріх його батька. Як же Всевишній тоді може покладати відповідальність на нащадків Адама за гріх їх праотця? Приписувати комусь несправедливість та її наслідки – саме по собі тяжкий гріх. Всемогутній Господь далекий від звершення подібних вчинків!

Окрім того, християнський принцип первородного гріха помилково заявляє, що Адам не покаявся і що Господь не простив йому. Насправді, Господь сказав, що Адам (мир йому) невдовзі покаявся і Бог дарував йому прощення. Про це ясно згадується в Преславному Корані:

«I прийняв Адам слова Господа свого й покаявся перед Ним. Воiстину, Вiн — Приймаючий каяття, Милосердний»

(Коран, 2:37)

Творець не полишив Адама (мир йому) через його гріх. Згідно ісламу, завдяки безмежній милості Господа Всемогутнього, Він першим навчив Адама просити прощення за гріхи і простив його відразу після того, як Адама покаявся. Більш того, діти Адама ніколи не були причетними до гріхів праотця.

Принцип первородного гріха розвинувся в ідею, яка стверджує, що через розп'яття Ісуса (мир йому), померлого на хресті, Господь простить гріхи людства і, таким чином, врятує Адама і його нащадків від Пекельного вогню.

Також він свідчить, що за допомогою згаданого розп'яття Бог зміг обдурити Сатану, не випускаючи також того факту, що Сатана був першим творінням, яке не послухалося Господа, коли гордовито і зарозуміло відмовилося поклонитися Адаму (мир йому). Більш того, вперше Сатана нагрішив тоді, коли змусив Адама (мир йому) вчинити проступок і піти проти веління Творця.

І так зрозуміло, що Богу не треба опускатися до рівня смертних заради того, щоб провчити Сатану. Творець здатний на будь-яку річ, адже Він – Володар досконалих божественних якостей. Окрім того, у Бога була можливість покарати Сатану ще задовго до приходу Ісуса (мир йому) і Він може вчинити з ним так коли завгодно. Замість цього, Він дав йому відстрочку до Дня Суду і попередив Адама і його нащадків про те, що Сатана – їхній ворог.

Тому, варто поставити під запитанням припущення, що на синів Адама покладена відповідальність за помилку їх прабатька, або когось іншого, до погрішностей якого вони не мають жодного відношення У християнській літературі розп'яття далеко не єдине спірне питання, оскільки саме життя Ісуса (мир йому) оповите таємницею, за виключенням трьох років його служіння.

Це вірування необхідне для узаконення та виправдання християнської теологічної доктрини, яка базується на кровній жертві і спокутуванні чужої провини, включаючи удаваний первородний гріх. Усе це було повністю відкинуте ісламом 8 . Насправді, деякі ранні християнські секти й самі голосно оскаржували припущення з приводу того, що Ісус (мир йому) був розіп'ятий на хресті. Дідад в своїй книзі «Розп'яття чи обман?» (Ст. 19-38) навів безліч цитат, котрі підтверджують хибність розп'яття Ісуса (мир йому). Більшість своїх доказів він бере із Біблії та праць християнських вчених

Розп'яття, засвідчене в християнстві, тільки посилює злі наклепи іудеїв, що, буцімто, вони стали винуватцями смерті Ісуса (мир йому). Коран захищає цього великого Божого пророка від злих і несправедливих звинувачень:

«За порушення завiту свого, за невiр’я їхнє у знамення Аллаха та за їхнє вбивство пророкiв без права на те, за їхнi слова: «Закритi серця нашi!» — але ж це Аллах запечатав їх за невiр’я їхнє, i слабка вiра їхня, — за їхнє невiр’я i за те, що звели вони на Мар’ям великий наклеп, та за слова їхнi: «Воiстину, ми вбили Iсу, сина Мар’ям!», але ж вони не вбили його та не розiп’яли, а це лише так здалося їм. Воiстину, тi, якi сперечаються про нього, перебувають у сумнiвi, i немає у них знання, а лише йдуть вони за здогадками. Справдi, вони не вбивали його. Це Аллах пiднiс його до Себе; Аллах — Великий, Мудрий! I, воiстину, серед людей Писання є такi, якi не увiрують в [Iсу] аж до смертi своєї. Тож у День Воскресiння вiн буде свідком проти них»

(Коран 4: 155-159)

У коранічних аятах, наведених вище, представлений список гріхів іудеїв, через які вони опинились «поза Господньою милістю» 9 . Їх свавільства включають наступне:

  • Вони порушили свій заповіт.
  • Вони відреклися від керівництва Аллаха (Бога), переданого Його посланцями.
  • Вони вбивали посланців Аллаха і заслужили подвійний гріх: за вбивство пророків Аллаха і повне нехтування Його законами.
  • Вони сповнились пихатості та зарозумілості, які стали причиною богохульства. Через це їхні серця навік віддалились від милості Аллаха.

Іудеї також відомі своєю непокорою і беззаконням проти Бога, Його пророків та істинних віруючих:

  • Вони заперечують віру.
  • Вони зводять наклепи на праведних жінок, наприклад, Марію, яку обрав Аллах, аби та стала матір’ю Ісуса (мир йому).
  • Вони вихвалялись вбивством Ісуса (мир йому), у той час, як стали жалюгідними жертвами своєї ж омани.
  • Вони збивали людей зі шляху Аллаха.
  • Вони гнобили власний народ лихварством і шахрайством

Іудеї неправдиво звинуватили Марію полягали в недобропорядності. Такі заяви є мерзенними щодо будь-якої невинної жінки, однак вони ще більш огидні тоді, коли їх висувають проти найчистішої жінки, матері пророка Ісуса (мир йому). Іудеї заперечували його послання з самого початку, насміхаючись над могутністю Аллаха і незвичайним народженням пророка

(Коран, 17: 27-28).

Добропорядність жінки високо цінується в ісламі, адже це невід'ємна частина її гідності і честі, в яких нікому не дозволено сумніватися без переконливих доказів. До таких доказів відносяться непристойні вчинки, які побачено на власні очі. Якщо ж свідчення неправдиві, то лжесвідків слід покарати 80 різками і не приймати їх показань у майбутньому

(Коран, 24: 4).

Що ж стосується Марії, то вона була чистою, скромною, покірною і гідною жінкою шляхетного походження. Вона стала обраницею Аллаха.

Деякі секти християнства, як, наприклад васілідіани, так само заперечували заяви про розп'яття Ісуса (мир йому) і, замість цього, вірили, що хтось інший замінив його.

Доціти - ще одна секта в християнстві переконана, що Христос (мир йому) ніколи не мав справжнього фізичного тіла, а мав лише нематеріальне, духовне тіло. Письмо Св. Варнави також підтримувало теорію, що Христос (мир йому) був підмінений на хресті

Більше того, християни стверджують, що Христос (мир йому) був Богом і людиною одночасно. Віннавмисне дозволив невіруючим розіп'яти себе, щоб ввести в оману Сатану .

Вони заявляють, що таким чином Ісус (мир йому) приховував свою божественну сутність, аби Сатана не впізнав його, дозволивши недругам захопити себе, побити і плювати в обличчя 13 . За їхніми словами, він також дозволив їм розіпнути себе, покласти йому на голову терновий вінок і посилити страх смерті. Перебуваючи в такому положенні, він закричав: «Боже мій, Боже мій, чому ти покинув мене?»

(Матвія, 27: 46)

Ці слова, на думку християн, пролунали для того, аби Сатана не здогадався, що Ісус (мир йому) був «Богом» або «сином Божим», адже диявол хотів забрати його душу в Пекло, як зробив він це з душами Ноя, Авраама, Мойсея та інших пророків (мир їм усім), а також з душами інших віруючих.

В результаті цього обману, Бог буде сперечатися з Сатаною наступним чином: «За що ти взяв мою душу?» Сатана відповість: «За твої гріхи». Потім людське єство Бога відповість: «У мене немає гріхів, як у інших пророків. Їх душі гідні Пекельного вогню за гріхи, які вони вчинили». Християни також стверджують, що саме так Богу вдалося знайти привід для покарання Сатани. Таким чином, Богу було дозволено покарати Сатану і врятувати дітей Адама від Пекельного вогню.

Подібні звинувачення абсолютно нелогічні, безпідставні і повністю абсурдні, вони виходять за межі будь-якого сприйняття. Як Бог взагалі може бути спійманий Сатаною? Як Бог може померти? Як можливо, що проклятий диявол вб'є Його? Хто насмілиться протистояти або чинити опір Творцю? Припущення, що начебто Бог прийняв людську подобу, був розіп'ятий, а потім спійманий і відправлений на смерть Сатаною, саме по собі є мерзенністю та безмежним злом. Хто посміє засумніватися або оспорити Всемогутнього? Великий Коран повідомляє:

«Скажи: «Якби море стало чорнилом для слiв Господа мого, то воно вичерпалося б ранiше, нiж вичерпалися б слова Господа мого, навiть якби додали ще одне море»

(Коран, 18: 109)

Давайте розглянемо ці свідчення послідовно, з різних точок зору. По-перше, якщо ми погоджуємося з тим, що Ісус (мир йому) говорив: «Боже мій, Боже мій, за що ти покинув мене?» - але дурив він лише для того, аби ошукати Сатану, тоді його можна звинуватити в поширенні брехні.

Неможливо і неприпустимо, щоб праведний і благочестивий пророк брехав, вдаючись до низької брехні, щоб ошукати проклятого диявола.

Іслам вчить, що що жоден пророк Бога ніколи не обманював, оскільки всі вони були обранцями Всевишнього, і тому серед них ніколи не було місця шахраю або зраднику. Єдиний вихід полягає в тому, що Ісус не знав про те, що він - «Син Божий», однак і це є абсолютним виключенням. У зв’язку з цим нам залишається третій, єдиний можливий варіант, що Ісус (мир йому) був звичайною смертною людиною, подібно до всіх Божих пророків